Про визволення населених пунктів громади від німецько-фашистських загарбників

Дата: 16.03.2021 17:24

Кількість переглядів: 1853

Фото без опису Війни завжди приносили людству страждання, незчисленні жертви, втрати рідних та близьких, страшну розруху. Проклинаючи війни, люди не переставали дивуватись мужності і героїзму захисників Вітчизни, віддаючи належне хоробрим, уболіваючи про загиблих.

Для всіх нас війна - вічно у незгасимій пам'яті, адже пам'ять - це частина духовного життя народу, його найсвятіша істина.

Події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років не перестають вражати силою народного духу, величчю подвигу мільйонів, що піднялися на захист Батьківщини, своїх осель і родин.

Адже війни несли і, на жаль, ще й досі несуть людству найбільш жахливі страждання, горе і лихо. Усе це відчуло на собі і населення Кіровоградщини, по землі якої двічі прокотився вогненний смерч війни. Напевне, не залишилось в області жодної родини, яку б вона не опалила.

Скільки пам'ятників і пам'ятних знаків встановлено там, де проходили бої, де залишились могили воїнів, які стояли на смерть, і тих цивільних громадян, яких фашистські загарбники та їх перевертні-посібники розстріляли, повішали, закатували в концтаборах.

Про це створено сотні кінофільмів, написано величезну кількість книг, картин, симфоній і пісень.

Суворим випробуванням стали роки Другої світової війни і для жителів нашої громади.

З 6 серпня 1941 року чорна ніч фашистської окупації лягла на землю бувшого Бобринецького району.

У роки Другої світової війни розстріляно, повішено і закатовано 532 громадян на території бувшого району з серпня 1941 року по 21 березня 1944 року.

З 344 розстріляних громадян 120 дітей у віці від 1 до 14 років, літніх людей - 24, жінок - 180 чоловік, а решта - громадяни чоловічої статі віком понад 20 років.

За весь період окупації вигнано насильно до Німеччини 1444 чоловіки, знищено громадських будівель, колгоспних і радгоспних будівель, особистих будинків і споруд - понад 400, знищено і вигнано худоби до Німеччини - 22 958 голів.

Населення всіляко саботувало розпорядження окупантів, молодь ухилялася від примусових робіт. Патріоти піднімалися на боротьбу з ворогом. На території бувшого району з вересня 1942 до березня 1944 року діяла підпільно-диверсійна група, керівником якої був В. П. Репешко. За час своєї діяльності підпільники визволили з місцевих таборів 67 військовополонених, врятували від фашистської неволі 470 юнаків і дівчат.

Витязівський район (до 12.11.1959 року) - було тимчасово окуповано з 5 серпня 1941 року до 18 березня 1944 року. Німецькими каральними органами було заарештовано 132 жителі громади, з котрих: повішено – 1чоловік, розстріляно - 30 чоловік, решту було вигнано до концтаборів Німеччини.

В грудні 1943 року начальником німецької жандармерії було споряджено каральний загін, складений з поліцаїв і жандармів в кількості 40 чоловік і направлено в село Майське нашої громади для здійснення арешту і пограбування мешканців, було заарештовано 18 чоловік

В березні 1944 року, після приходу солдат Червоної Армії, в селі Витязівці було виявлено 24 трупи розстріляних громадян, у всіх виявлено кульові рани в голову, в груди, а також сліди катувань і знущань.

Керівниками всіх операцій по арешту і знущаннях є начальник жандармерії Кайзер, жандарми Шпрунт і Ланц.

Вигнано на каторжні роботи до Німеччини 1054 чоловіки. Збитки, завдані німцями в період їх тимчасової окупації району 567 517 760 крб.

Населення всіляко саботувало розпорядження окупантів, молодь ухилялася від примусових робіт. Патріоти піднімалися на боротьбу з ворогом.

Великою активністю відзначалися народні месники з с. Кетрисанівка. Фашисти тримали село під пильною увагою. У березні 1943 року був розстріляний член підпільно-диверсійної групи Федір Петрович Туменко, а також мешканці села, які сприяли партизанському і підпільному рухові Іван Семенович та Євдокія Іванівна Сушки, Федір Микитович Семененко. У жовтні того ж року в Кетрисанівці був розстріляний член підпільної групи, грузин за національністю, Левон Джегашвілі. Після того, не пройшло й 2-х місяців, як за 5 кілометрів від села, неподалік Миколаївського тракту знову пролунали смертельні постріли. Цього разу життям заплатили ще шестеро членів підпільно-диверсійної групи.

Майже за місяць до звільнення громади (12 лютого) гітлерівці розстріляли у балці за Кетрисанівкою членів підпільно-диверсійної групи і їм співчуваючих Степана Григоровича Роздольського, Кирила Павловича Колісника, Галину Іванівну Тарнавську та інших. У їх числі була й 19-літня Леніна Топор із с. Василівка. Земляки свято бережуть світлу пам'ять про свою хоробру партизанку і на її честь спорудили в селі пам'ятник. Пам'ятний знак встановлено і на місці розстрілу народних месників.

Сміливо й рішуче діяли підпільно-диверсійні групи, що діяли в селах Дончине, Федіївка, Федорівка та прилеглих територіях Братського району Миколаївської області. Керівниками її були М.Г.Чухнов та Л.П.Шевченко. Молодь села Бобринка організувала свою групу, мета якої була всіляко шкодити окупантам, вести підривну роботу, інформувати населення про стан справ на фронтах. Керівником її був Сергій Рибак, на чолі з ним група небайдужої молоді проникла до бобринецької жандармерії, хтось зірвав зі стіни і пошматував портрет Гітлера. Водночас було знищено списки молоді, яку готували до відправки на каторжні роботи. Кілька днів поліцаї нишпорили по всіх закутках і їм вдалося вийти на Сергія Рибака. На допитах і жорстоких катуваннях юнак не видав своїх товаришів і фашисти вирішили повісити партизана. Два дні висіло на шибениці тіло хороброго месника і вороги не давали наблизитися до нього навіть матері. У такий спосіб наганяли жах на мирних жителів.

Окупація населених пунктів нашої громади тривала до 21 березня 1944 року, коли було звільнено село Федіївку.

Дати звільнення населених пунктів Кетрисанівської громади:

15.03.1944 року

с.Златопілля

16.03.1944 року

с.Василівка

с.Грузьке

с.Кривоносове

с.Мар’янівка

с.Олексіївка

с.Павлогірківка

с.Сугокліївка